Перейти до основного вмісту

В кінці XVII - початок XVIII ст. у Микулинцях діяло дві греко-католицьких громади

Пропонуємо Вам ознайомитися витягами із матеріалів п. Андрія Капусти: "Микулинці – одне із історичних поселень Галичини, яке вперше згадується у «Повчанні Володимира Мономаха» в 1096 році під назвою Микулин, який в цей час входив до складу Теребовельського князівства та був важливим стратегічним пунктом. Наступна ґрунтовна згадка про Микулин з’являється в Лаврентіївському літописі в 1144 році, з приводу князівських міжусобиць, що роздирали в ті часи руські землі. Микулин, також, згадується в Галицько-Волинському літописі з приводу невдалого походу Рюрика Святославовича на Галич в 1202 році. Від 1387 року поселення стає відомим вже як Микулинці. (...)

Микулинці в 1595 році одержали статус міста та магдебурзьке право. Від цього часу, і до сьогодення, Микулинці зберігали міський (містечковий) статус із обов’язковими атрибутами самоврядування: магістратом, ратушею, міським гербом (ХVІ – ХІХ ст.), урядом гміни (ХІХ –ХХ ст.) (...)

Після ліквідації Магдебурзького права в Микулинцях влада перейшла до ради в складі 12 радників з бургомістром на чолі. Влада, більшою мірою, належала полякам, а українське населення міста в органах місцевого самоврядування було представлено меншою кількістю представників (Славчук 1983, с. 306; Сивак-Найчук 2014, с.27).

В останній чверті ХVІІІ ст. в Микулинцях історично та економічно сформувались три осередки влади, які формували місцеве самоврядування.

Серед них: 

1. Влада двірська (пол. władza dworska) або судова влада, представлена 

особою місцевого власника (пол. dziedzic miasteczka).

2. Міська влада, репрезентована магістратом та його представниками – бургомістром, війтом і президентом (пол. burmistr, wójt, prezydent). 

3. Духовна влада, представлена однією римо-католицькою громадою, двома греко-католицькими парафіями та єврейською громадою. (...)

За Йосифинською метрикою, усього в місті у 1780-х рр. проживало 256 християнських сімей без поділу на конфесії. Зараз важко встановити пропорцію між греко-католицькими та римо-католицькими родинами. Можна припустити, що кількість уніатських сімей була в двічі більшою чим римо-католицьких (на підтвердження цієї тези вказує кількість храмів в Микулинцях: дві церкви та 

один костел)".


(Джерело: За матеріалами Андрія Капусти, ОБЛИВОСТІ МІСЬКОГО УПРАВЛІННЯ В МИКУЛИНЦЯХ В КІН. ХVІІІ СТ. АБО «ТРІУМВІРАТ» ВЛАДИ.)

Фотографії з відкритих джерел:


      Фото з відкритих джерел: https://mista.ua

Популярні публікації

В храмі Пресвятої Трійці УГКЦ освятили нові ікони

Сьогодні в парафії Пресвятої Трійці ми освятили дві ікони. Перша ікона — на честь свв. мчч. Прова (частинка його мощей є в нашому храмі), Тараха і Андроніка. Вони прославили Христа Господа мученицькою смертю у 304 році та залишили свідчення своєї віри: «Християнин я!» Друга ікона зображає святого Кирила Турівського, блаженного священномученика Василія Величковського (частинка його мощей також є в нашому храмі) та святого мученика Йосафата Кунцевича — апостола з’єднання. Ікони написала та подарувала для храму наша парафіянка, пані Ірина Троян. Нехай Господь винагородить Вас, Вашу родину, дітей і онуків щедрими ласками на многії літа! 30.11 2025 р. Б. м-ко Микулинці. Свідчення Біблії про святих, Божих вибранців:  Один із старших промовив до мене: «Ці, одягнені в одежі білі, хто вони і звідки прийшли?» Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця. Тому вони перебувають перед пре...

Віднайденні мощі св. мч. Прова з IV століття

"Християнин я" - свідчення свв. мчч. Прова, Тараха і Андроніка, котрі загинули мученичою смертю у 304 році. 25 листопада 2024 року Божого в храмі Пресвятої Трійці УГКЦ смт. Микулинці віднайдені мощі святого мученика Прова, які були подаровані нашій громаді 04.VI.1936 р. з нагоди Архиєрейських відвідин. А через рік 04.07.1937 парафію візитував єпископ Никита Будка, блаженний священномученик УГКЦ - писав про це раніше, дивись за посиланням - https://mykulynugcc.blogspot.com/2024/10/blog-post_24.html?m=1 Після того, як буде виготовлена рака для мощів, вони будуть виставленні для загального вшанування. Свідчення святих IV століття є актуальним для християн XXI століття. Це віднайдення нам пригадує істину Слова Божого, котре говорить, що "пам'ять про праведника буде вічна". (Пор. Пс. 112, 6) Також у храмі є мощі блаженного свящнмч. Василія Величковського.  Життя святих мучеників Прова, Тараха і Андроніка - https://kyrios.org.ua/spirituality/svyato/6978-25-zhovtnja-sv...

Історичні відомості про Микулинці з книги «Шляхами Золотого Поділля», том 3

Степанія Абрагамовська-Грицко — дочка Степана Абрагамовського (1857–1916), відомого культурно-освітнього діяча Микулинеччини, організатора товариств «Січ», представника страхового товариства «Дністер» у Микулинцях та окрузі. Його шляхом пішла і донька Степанія, яка згодом виїхала до Америки й стала засновницею Союзу Українок. У книзі «Шляхами Золотого Поділля» , виданій у Філадельфії 1983 року (за редакцією Романа Миколаєвича, Пилипа Гайди, Марії Кінасевич, Осипа Кравченюка, Володимира Мацьківа, Богдана Остап’юка, Оксани Сосновської), знаходимо цінні історичні відомості про містечко Микулинці (див. сс. 301–313). У ній подано опис суспільно-політичного та релігійного життя, карту розташування містечка, а також згадки про дві греко-католицькі церкви — святого Миколая та Пресвятої Трійці. Особливо важливими є відомості про національне та парафіяльне життя: діяльність церковних братств, священників, а також мистецьке оформлення храмів. Розписи виконав художник Степан Томасевич, проповід...