Перейти до основного вмісту

В кінці XVII - початок XVIII ст. у Микулинцях діяло дві греко-католицьких громади

Пропонуємо Вам ознайомитися витягами із матеріалів п. Андрія Капусти: "Микулинці – одне із історичних поселень Галичини, яке вперше згадується у «Повчанні Володимира Мономаха» в 1096 році під назвою Микулин, який в цей час входив до складу Теребовельського князівства та був важливим стратегічним пунктом. Наступна ґрунтовна згадка про Микулин з’являється в Лаврентіївському літописі в 1144 році, з приводу князівських міжусобиць, що роздирали в ті часи руські землі. Микулин, також, згадується в Галицько-Волинському літописі з приводу невдалого походу Рюрика Святославовича на Галич в 1202 році. Від 1387 року поселення стає відомим вже як Микулинці. (...)

Микулинці в 1595 році одержали статус міста та магдебурзьке право. Від цього часу, і до сьогодення, Микулинці зберігали міський (містечковий) статус із обов’язковими атрибутами самоврядування: магістратом, ратушею, міським гербом (ХVІ – ХІХ ст.), урядом гміни (ХІХ –ХХ ст.) (...)

Після ліквідації Магдебурзького права в Микулинцях влада перейшла до ради в складі 12 радників з бургомістром на чолі. Влада, більшою мірою, належала полякам, а українське населення міста в органах місцевого самоврядування було представлено меншою кількістю представників (Славчук 1983, с. 306; Сивак-Найчук 2014, с.27).

В останній чверті ХVІІІ ст. в Микулинцях історично та економічно сформувались три осередки влади, які формували місцеве самоврядування.

Серед них: 

1. Влада двірська (пол. władza dworska) або судова влада, представлена 

особою місцевого власника (пол. dziedzic miasteczka).

2. Міська влада, репрезентована магістратом та його представниками – бургомістром, війтом і президентом (пол. burmistr, wójt, prezydent). 

3. Духовна влада, представлена однією римо-католицькою громадою, двома греко-католицькими парафіями та єврейською громадою. (...)

За Йосифинською метрикою, усього в місті у 1780-х рр. проживало 256 християнських сімей без поділу на конфесії. Зараз важко встановити пропорцію між греко-католицькими та римо-католицькими родинами. Можна припустити, що кількість уніатських сімей була в двічі більшою чим римо-католицьких (на підтвердження цієї тези вказує кількість храмів в Микулинцях: дві церкви та 

один костел)".


(Джерело: За матеріалами Андрія Капусти, ОБЛИВОСТІ МІСЬКОГО УПРАВЛІННЯ В МИКУЛИНЦЯХ В КІН. ХVІІІ СТ. АБО «ТРІУМВІРАТ» ВЛАДИ.)

Фотографії з відкритих джерел:


      Фото з відкритих джерел: https://mista.ua

Популярні публікації

Віднайденні мощі св. мч. Прова з IV століття

"Християнин я" - свідчення свв. мчч. Прова, Тараха і Андроніка, котрі загинули мученичою смертю у 304 році. 25 листопада 2024 року Божого в храмі Пресвятої Трійці УГКЦ смт. Микулинці віднайдені мощі святого мученика Прова, які були подаровані нашій громаді 04.VI.1936 р. з нагоди Архиєрейських відвідин. А через рік 04.07.1937 парафію візитував єпископ Никита Будка, блаженний священномученик УГКЦ - писав про це раніше, дивись за посиланням - https://mykulynugcc.blogspot.com/2024/10/blog-post_24.html?m=1 Після того, як буде виготовлена рака для мощів, вони будуть виставленні для загального вшанування. Свідчення святих IV століття є актуальним для християн XXI століття. Це віднайдення нам пригадує істину Слова Божого, котре говорить, що "пам'ять про праведника буде вічна". (Пор. Пс. 112, 6) Також у храмі є мощі блаженного свящнмч. Василія Величковського.  Життя святих мучеників Прова, Тараха і Андроніка - https://kyrios.org.ua/spirituality/svyato/6978-25-zhovtnja-sv...

"Повернена пам’ять" - історія Микулинецького деканату УГКЦ оперта на архівних документах парафії Пресвятої Трійці с-ще Микулинці

12 липня 2025 року Божого у храмі Пресвятої Трійці с-ще Микулинці було віднайдено парафіяльний архів, що стосується життя Української Греко-Католицької Церкви до 1946 року — періоду, коли УГКЦ була заборонена радянською владою. Символічна архівна знахідка 2 копійки 1946 р. Ці документи є безцінним джерелом історії: у них збережено відомості про парафії, священників, громади та духовне життя Микулинецького деканату. Вони свідчать про тяглість віри, жертовність душпастирів і активну участь мирян у житті Церкви і навіть в часах жорстоких переслідувань. Цей архів дає сучасним поколінням можливість: краще пізнати власне коріння, зміцнити духовну ідентичність, вшанувати пам’ять попередників, зберегти та передати спадщину наступним поколінням. Сьогодні, коли Церква відроджується та розвивається, ці документи стають основою для поглиблення історичної пам’яті, наукових досліджень та духовного оновлення. Ми стоїмо на плечах гігантів віри — і маємо обов’язок їх пам’ятати. Документ написаний ...

Свідчення про підпільного священника із Микулинець о. Василя Станимира

Майбутній священик, сповідник віри та новомученик Василь Станимир народився 18 січня 1912 року в містечку Микулинці, нині Теребовлянського району, в родині дрібного торговця. Початкову освіту здобув у родинному місті, а по її завершенні продовжив навчання в Тернопільській гімназії. Згодом почав студіювати богослів’я у Львівській духовній семінарії св.Духа, яку закінчив 1935 року. Після висвячення на священика призначений завідателем (парохом) церкви Успення Пречистої Діви Марії в селі Прошова, тодішнього Тернопільського повіту. До цієї парафії входили також села Смолянка та Скоморохи. Свою душпастирську діяльність о.Василь проводив під час складних історичних подій не лише для Української Греко-Католицької Церкви та західноукраїнських земель, але й особисто для себе. І вересня 1939 року вибухнула Друга світова війна. Гітлерівські Німеччина почала війну проти Польщі, а перед її початком уклала договір із Радянським Союзом, за яким новоспечені союзники поділили Польщу між собою на зони о...